миленько
МИЛЕ́НЬКО. Присл. до миле́нький.
Голос її не був дуже сильний, .. але виспівала вона свою п’єску досить миленько (Л. Укр., III, 1952, 502);
Семен подивився миленько Стрибогові в очі та й зложив руки, як до молитви (Март., Тв., 1954, 129).
Словник української мови (СУМ-11)