милодан
МИЛОДА́Н, а, ч., заст. Коханий (у 2 знач.).
Хорунжівні звеліла [бабуся] сидіти на полу, підібравши ноги під себе, не жахатись і, що вздрить, не боятись нічого і усе думати про свого милодана (Кв.-Осн., II, 1956, 198);
Коли б я зозуленька, То б я крильця мала. Сіла б, полетіла на чужую сторонку Шукать свого милодана (Чуб., V, 1874, 811).
Словник української мови (СУМ-11)