милозвучність

МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. милозву́чний.

Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (Фр., IV, 1950, 134);

Чистота голосоведення, правдивість [відповідність] між текстом церковної пісні та її музикою, загальна милозвучність — от характерні прикмети творів Бортнянського (Іст. укр. музики, 1922, 146);

Поезія — це краса і своєрідна музика, вона граціозна і не любить порушень милозвучності (Вітч., 4, 1964, 155).

Значення в інших словниках

1. милозвучність — милозву́чність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. милозвучність — -ності, ж. Властивість за знач. милозвучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. милозвучність — МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. милозву́чний. Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (І.  Словник української мови у 20 томах
4. милозвучність — ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ рідше, ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ заст. Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М.  Словник синонімів української мови