милозвучність
МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. милозву́чний.
Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (І. Франко);
Чистота голосоведення, правдивість [відповідність] між текстом церковної пісні та її музикою, загальна милозвучність – от характерні прикмети творів Бортнянського (з навч. літ.);
Поезія – це краса і своєрідна музика, вона граціозна і не любить порушень милозвучності (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)