мислимо

МИ́СЛИ́МО. Присл. до ми́сли́мий;

// у знач. присудк. сл.

[Настасія Юліанівна:] Ви мені скажіть: мислимо цемолода дівчина їде не куди-небудь, а в самий Мінськ до молодого мужчини (Сміл., Черв. троянда, 1955, 42);

Сіверяни не гомоніли тепер, — кричали, обурювались і навіть погрожували. Бо хіба ж мислимо… Та й де це видано? Відколи існує земля Сіверянська, жоден князь не нехтував так думкою поселян (Міщ., Сіверяни, 1961, 150).

Значення в інших словниках

1. мислимо — ми́сли́мо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мислимо — Присл. до мислимий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мислимо — МИ́СЛИ́МО. Присл. до ми́сли́мий; // у знач. пред. [Настасія Юліанівна:] Ви мені скажіть: мислимо це – молода дівчина їде не куди-небудь, а в самий Мінськ до молодого мужчини (Л.  Словник української мови у 20 томах