митарство
МИТА́РСТВО, а, с., книжн. Важкі переживання; страждання, муки.
Чи ще митарство? чи вже буде? Буде, буде, бо холодно, Мороз розум будить (Шевч., І, 1963, 242);
// перев. мн. Те саме, що поневіря́ння.
В самій Ялті купання погане.., а загородні митарства мені обридли (Л. Укр., V, 1956, 241);
Після голодних митарств у Тернополі Погиба разом з п’ятьма тисячами петлюрівців потрапив до багнистого Вадовецького табору, збудованого ще австрійцями для російських полонених (Стельмах, II, 1962, 244).
Словник української мови (СУМ-11)