митель
МИ́ТЕЛЬ, ми́телю і ми́тлю, ч., діал. Тепла лужна вода для миття або прання.
Наварять митлю, голову їй [Парасці] змиють, сорочку чисту надінуть, приберуть її (Барв., Опов.., 1902, 115);
В суботу ввечері Нимидора помила миски й ложки, змила добре мителем з лугу голову (Н.-Лев., II, 1956, 177).
Словник української мови (СУМ-11)