митель

МИ́ТЕЛЬ, ми́телю і ми́тлю, ч., діал.

Тепла лужна вода для миття або прання.

Наварять митлю, голову їй [Парасці] змиють, сорочку чисту надінуть, приберуть її (Ганна Барвінок);

В суботу ввечері Нимидора помила миски й ложки, змила добре мителем з лугу голову (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. митель — ми́тель іменник чоловічого роду, істота лужна вода діал.  Орфографічний словник української мови
2. митель — див. вода  Словник синонімів Вусика
3. митель — мителю і митлю, ч., діал. Тепла лужна вода для миття або прання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. митель — I. ЛУГ розм. (водний настій попелу, який уживається для прання, миття тощо), ВІДМО́КА діал., МИ́ТЕЛЬ діал., ТУЗЛУ́К розм. заст. (для зоління білизни). Зігріла (мати) окропу, щоб змити мені голову, внесла шаплик і наказала скидати все і лізти в луг (М.  Словник синонімів української мови
5. митель — МИ́ТЕЛЬ, ми́телю і ми́тлю, ч., діал. Тепла лужна вода для миття або прання. Наварять митлю, голову їй [Парасці] змиють, сорочку чисту надінуть, приберуть її (Барв., Опов.., 1902, 115); В суботу ввечері Нимидора помила миски й ложки, змила добре мителем з лугу голову (Н.-Лев., II, 1956, 177).  Словник української мови в 11 томах
6. митель — Ми́тель, -лю м. Теплая вода для мытья головы. Приготуй мені мителю, хочу голову змити. Конотоп. у. В ночви налила мителю, щоб змити голову, бо була субота. Левиц. І. 54. Также щелочная вода для бѣленія полотна. Вас. 169.  Словник української мови Грінченка