мога
МО́ГА, и, ж., заст. Змога, можливість.
Коли бо, дітки, малась мога Знов повернутися між вас! (Граб., І, 1959, 147).
Де ті́льки мо́га — де тільки можна.
Ми заходили до книгарень.. Взагалі бували де тільки мога (Досв., Вибр., 1959, 106);
Скі́льки (як, яко) мо́га — скільки можна, як тільки можна.
А що вже мужика свого, так велича [Таківська] скільки мога! (Кв.-Осн., II, 1956, 135);
— Випий трошки сього зілля .. Вип’єш — біжи яко мога (Шевч., І, 1951, 52).
Словник української мови (СУМ-11)