мога
СПРОМО́ЖНІСТЬ (наявність сили, вміння і т. ін. до здійснення чого-небудь), ЗМО́ГА, СПРОМО́ГА розм., МО́ГА заст. І раптом схопився, збуджений переляком.. Відібрало йому спроможність крикнути на ґвалт (І. Ле); Коли б мені так само (як землі) змогу мати Щороку оживати навесні (Л. Дмитерко); Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу господарство (І. Нечуй-Левицький). — Пор. можливість.
Словник синонімів української мови