молодикувати

МОЛОДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. розм. Жити неодруженим; парубкувати.

Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартівливий з усіма (Барв., Опов.., 1902, 463).

2. Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі.

Потрапивши на Січ років із п’ятнадцять тому, він [Сагайдачний] молодикував у Хоми Причепи, тоді запорозького козака (Тулуб, Людолови, І, 1957, 169);

// Бути підмайстром у ремісничих цехах.

Значення в інших словниках

1. молодикувати — молодикува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. молодикувати — -ую, -уєш, недок. 1》 розм. Жити неодруженим; парубкувати. 2》 Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі. || Бути підмайстром у ремісничих цехах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. молодикувати — МОЛОДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити неодруженим; парубкувати. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартівливий з усіма (Ганна Барвінок). 2. Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі.  Словник української мови у 20 томах
4. молодикувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. — жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИ розм., МОЛОДИКУВА́ТИ розм., БУРЛАКУВАТИ розм., ПАРУБО́ЧИТИ діал. — Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А.  Словник синонімів української мови
5. молодикувати — Молодикува́ти, -ку́ю, -єш гл. Жить холостымъ. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартовливий з усіма. Г. Барв. 463.  Словник української мови Грінченка