молодичий
МОЛОДИ́ЧИЙ, а, е, рідко. Прикм. до молоди́ця.
Є такі люди, що.. цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною молодичою, то якоюсь старечою красою (Н.-Лев., І, 1956, 129);
Що день, то більшим смутком огортається молодича її душа (Ле, Наливайко, 1957, 14).
Словник української мови (СУМ-11)