молодо
МО́ЛОДО, присл.
1. Як молодий.
Старенька вже [пані ], а на висках кучері, в перснях у блискучих, у стрічках, то ніби й молодо глядиться (Вовчок, І, 1955, 45);
Василь без піджака, в самій тільки сорочці.., виглядав молодо, аж по-школярськи якось (Вільде, На порозі, 1955, 59);
// Як у молодого.
Сива смушева шапка молодо сиділа на голові і теж збавляла дідові добрий десяток літ (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 212).
2. З молодих років.
Не кайся рано встати, а молодо вчитись (Номис, 1864, № 6005).
Словник української мови (СУМ-11)