мольберт
МОЛЬБЕ́РТ, а, ч. Підставка, на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і т. ін. для малювання.
Стоїть дівчина, схилившись на цябрину, як над мольбертом замислений маляр (Вас., І, 1959, 274);
Аполлон справді сидів за мольбертом у майстерні, старанно щось вимальовуючи (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 89).
Словник української мови (СУМ-11)