молібден

МОЛІБДЕ́Н, у, ч. Широко застосовуваний у техніці твердий метал із сріблисто-білим блиском на зломі.

З елементів шостої групи періодичної системи до металів належать хром, молібден і вольфрам (Заг. хімія, 1955, 586);

Надра Вірменії містять невичерпні запаси молібдену, міді, свинцю, цинку, золота і інших цінних металів (Ком. Укр., З, 1967, 23).

Значення в інших словниках

1. молібден — молібде́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. молібден — -у, ч. Mo. Хімічний елемент, малопоширений у природі, важливий біоелемент. Проста речовина – світло-сірий важкотопкий метал, який застосовують в електро- та радіотехніці, а його жароміцні стопи в авіа-, ракетній і ядерній техніці тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. молібден — МОЛІБДЕ́Н, у, ч. Широко застосовуваний у техніці твердий метал із сріблисто-білим блиском на зломі. З елементів шостої групи періодичної системи до металів належать хром, молібден і вольфрам (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. молібден — молібде́н (від грец. μόλυβδος – свинець) хімічний елемент, символ Мо, ат. н. 42; сріблясто-сірий тугоплавкий метал. Зустрічається у вигляді мінералу молібденіту. Застосовують у виробництві спеціальних сталей, а також в електро- і радіотехніці.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. молібден — Мо, хіміч. елемент з атомним числом 42; твердий тугоплавкий метал; при кімнатній темп. стійкий до атмосферних впливів (пасивація); мікроелемент; застосовується при виготовленні електронних ламп, електролампочок, електричних печей...  Універсальний словник-енциклопедія