мономери

МОНОМЕ́РИ, ів, мн. (одн. мономе́р, а, ч.). Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки.

Від мономерів полімери відрізняються лише деякими особливими хімічними й фізичними властивостями (Знання.., 7, 1965, 3);

Недавно там [на Лисичанському хімкомбінаті] пущено цех мономерів, який дає вихідний продукт для виробництва капролактаму (Роб. газ., 28.ХІІ 1962, 2).

Значення в інших словниках

1. мономери — -ів, мн. (одн. мономер, -а, ч.). Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мономери — МОНОМЕ́РИ, ів, мн. (одн. мономе́р, а, ч.). Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки. Від мономерів полімери відрізняються лише деякими особливими хімічними й фізичними властивостями (з наук.-попул. літ.); Полімеризація монометрів (з газ.).  Словник української мови у 20 томах