мономери

МОНОМЕ́РИ, ів, мн. (одн. мономе́р, а, ч.).

Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки.

Від мономерів полімери відрізняються лише деякими особливими хімічними й фізичними властивостями (з наук.-попул. літ.);

Полімеризація монометрів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. мономери — -ів, мн. (одн. мономер, -а, ч.). Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мономери — МОНОМЕ́РИ, ів, мн. (одн. мономе́р, а, ч.). Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки. Від мономерів полімери відрізняються лише деякими особливими хімічними й фізичними властивостями (Знання..  Словник української мови в 11 томах