монополька
МОНОПО́ЛЬКА, и, ж., розм.
1. У дореволюційній Росії та на Україні — винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою.
[Петро:] Від чого воно так сталося, що були шинки та корчми, а тепер монополька? (Крон., IV, 1959, 83);
В центрі села од майдану, де церква, і через вулицю од школи стояла велика обшарпана хата з ганком на вулицю. Колись це була монополька (Головко, II, 1957, 92).
2. Казенна горілка, що продавалась у такій крамниці.
Пилип з пляшкою монопольки в руках запросив братів за стіл (Гавр., Вибр., 1949, 156).
Словник української мови (СУМ-11)