монотипія

МОНОТИ́ПІЯ, ї, ж. Спосіб друкування в графіці, при якому фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток.

В мистецтві естампа Дерегус виступав в основному як офортист, разом з тим не можна не згадати і про його успішну працю в техніці монотипій (Вітч., 6, 1962, 81).

Значення в інших словниках

1. монотипія — моноти́пія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. монотипія — -ї, ж. Спосіб друкування в графіці, за якого фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. монотипія — МОНОТИ́ПІЯ, ї, ж. Спосіб друкування в графіці, при якому фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток.  Словник української мови у 20 томах
4. монотипія — моноти́пія (від моно... і ...типія) різновид естампної графічної техніки. Фарби одного чи кількох кольорів накладають від руки на рівну поверхню металевої дошки і на друкарському верстаті одержують один відбиток. Застосовують також у поєднанні з офортом.  Словник іншомовних слів Мельничука