монтер
МОНТЕ́Р, а, ,ч.
1. Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем і лагодженням електричного обладнання.
Був [Іван] монтером на смоковій машині, яка виливала з шахти воду (Ю. Янов., II, 1958, 369);
Слідом ішли монтери з сільелектро, закручували білі чашечки ізоляторів (Кучер, Трудна любов, 1960, 425).
2. Те саме, що монта́жник.
Словник української мови (СУМ-11)