моренько
МО́РЕНЬКО, а, е., нар.-поет. Пестл. до мо́ре.
З неба темного невпинно Ллється дощ без краю, — Певне, нічка затопити Моренько бажає (Л. Укр., IV, 1954, 96);
Цвіту моренько пахуче Відусюди обійма (Граб., І, 1959, 164).
Словник української мови (СУМ-11)