моренько

МО́РЕНЬКО, а, с., нар.-поет.

Пестл. до мо́ре.

З неба темного невпинно Ллється дощ без краю, – Певне, нічка затопити Моренько бажає (Леся Українка);

Цвіту моренько пахуче Відусюди обійма (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. моренько — мо́ренько іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. моренько — МО́РЕНЬКО, а, е., нар.-поет. Пестл. до мо́ре. З неба темного невпинно Ллється дощ без краю, — Певне, нічка затопити Моренько бажає (Л. Укр., IV, 1954, 96); Цвіту моренько пахуче Відусюди обійма (Граб., І, 1959, 164).  Словник української мови в 11 томах