морхлий
МО́РХЛИЙ, а, е. Те саме, що змо́рщений 2.
Коли підходить щось за бабуся. Лице морхле, маленьке, — як печена глива, — в руці білий ціпочок (Вирган, В розп. літа, 1959, 271);
Морхле яблуко.
∆ Мо́рхле зерно́ — зерно, що засохло на колоску; недорозвинене зерно.
Скільки клопоту коло тої зернини! Галя одганяла [відкидала] лущене, морхле, одбирала для посіву дорідне (Горд., Цвіти.., 1951, 14).
Словник української мови (СУМ-11)