моряцький
МОРЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до моря́к.
Я пройдусь бочком. Притупну зненацька. Ех, яблучко, Пісенька моряцька (Забашта, Пісня.., 1961, 96);
Безліч різних приповідок ходило про них по Чорномор’ю, звеселяючи моряцькі компанії (Гончар, Тронка, 1963, 150);
// Признач. для моряків.
Він був у старому моряцькому одязі (Бойч., Молодість, 1949, 104);
Моряцький картуз;
// Власт. морякам.
І ось вже трапом з моряцькою спритністю легко збігав Бутаков, а за ним — штурман По-спелов (Тулуб, В степу.., 1964, 285).
Словник української мови (СУМ-11)