мріяти
МРІ́ЯТИ, мрі́ю, мрі́єш, недок.
1. Створювати в уяві образ когось, чогось; поринати в мрії.
Обставивши ліву ногу наперед, .. він думав, він мріяв, і сам Наполеон був перед ним хлопчиком (Ю. Янов., І, 1958, 121);
— Яка все ж таки прекрасна річ — життя! — мріяла уголос Ліда (Кач., Вибр., 1953, 264);
Софія дивилась у світлі, проникливі очі Івана Івановича, і їй було радісно, що ось ця людина так само любить мріяти, як і вона (Донч., VI, 1957, 374).
2. про кого — що та з інфін. Думати про здійснення чого-небудь бажаного; прагнути в думках до чогось.
Вони укладали плани її виховання, мріяли про її долю (Коцюб., І, 1955, 323);
А як з першого ж дня була привітна до нього, хоча й стримана, то навіть стало здаватись Павлові.., що саме про таку дівчину він і мріяв завжди (Головко, II, 1957, 417);
Як відомо, Коцюбинський захоплювався опришками, .. мріяв написати повість про Довбуша (Тич., III, 1957, 358).
Словник української мови (СУМ-11)