муркотіння
МУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. муркоті́ти.
Чути котяче муркотіння. [Джимі (голубить кицьку): ] Ну, ну… співай, співай (Коч., II, 1956, 166);
Я вбігла на сходи під муркотіння нашого добродушного двірника (Вільде, Пов. і опов., 1949, ЗО).
Словник української мови (СУМ-11)