мущир

МУЩИ́Р, я́, ч., заст.

1. Мортира.

На віват [на славу] — з мущирів стріляли (Котл., І, 1952, 174);

Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (Стор., І, 1957, 377).

2. Ступа.

А до роботи ж яка метка й берка [Настуся]! Оце лівою рукою на прядці пряде, а правою в мущирі сіль товче (Барв., Опов.., 1902, 448).

Значення в інших словниках

1. мущир — мущи́р іменник чоловічого роду мортира; ступа рідко  Орфографічний словник української мови
2. мущир — иря, ч., заст. 1》 Мортира. 2》 Ступа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мущир — МУЩИ́Р, я́, ч., заст. 1. Мортира. На віват [на славу] – з мущирів стріляли (І. Котляревський); Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (О. Стороженко). 2. Ступа. А до роботи ж яка метка й берка [Настуся]!...  Словник української мови у 20 томах
4. мущир — СТУ́ПА (пристрій для товчення чогонебудь); КОВГА́НКА (дерев'яна ступка для товчення сала), МУЩИ́Р. Товкти в ступі просо.  Словник синонімів української мови