мідниця

МІ́ДНИЦЯ, і, ж., заст.

1. Мідний таз.

Блищала мідна посуда, як золотий вівтар, і тремтіли під молотом майстра нові мідниці (Коцюб., II, 1955, 124);

*У порівн. Як розпечена червоно-жовта мідниця, хутко підводилося воно [сонце] за низиною (Досв., Гюлле, 1961, 146);

// Таз з іншого металу.

Князь доїдав тим часом м’ясо та випив чарку вина, потім обмив руки у срібній мідниці (Оп., Іду.., 1958, 76).

2. заст. Мідні гроші.

Получила вона дару три мідниці (три гривні) (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. мідниця — мі́дниця іменник жіночого роду мідний таз; мідна монета рідко  Орфографічний словник української мови
2. мідниця — -і, ж., заст. 1》 Мідний таз. || Таз з іншого металу. 2》 заст. Мідні гроші.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мідниця — МІ́ДНИЦЯ, і, ж., заст. 1. Мідний таз. Блищала мідна посуда, як золотий вівтар, і тремтіли під молотом майстра нові мідниці (М. Коцюбинський); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. мідниця — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт.  Словник синонімів української мови
5. мідниця — Мідни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мідниця — Мідни́ця, -ці ж. Мѣдный тазъ. Н. Вол. у.; 2) Деньги. Получила вона дару три мідниці (три гривні). Драг.  Словник української мови Грінченка