місткий
МІСТКИ́Й, а́, е́. Здатний вміщувати велику кількість кого-, чого-небудь; ємкий.
Шхуна "Колумб" належала Рибтресту. Це було невеличке, але містке судно (Трубл., Шхуна.., 1940, 7);
Поруч з баштою кормоцех з місткими засіками, кормозапарником (Рад. Укр., 28.VІІІ 1959, 2);
// Який охоплює багато явищ, якостей; всеосяжний.
В ясних і містких образах пісенного звучання поет [П. Тичина] зобразив хід революції і в українському селі (Поезія.., 1956, 86);
Поняття стилю, яким би містким і важливим воно не було, не охоплює всього процесу художньої творчості (Рад. літ-во, 1, 1961, 42).
Словник української мови (СУМ-11)