міцнішати
МІЦНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Робитися, ставати міцнішим.
Листя на дереві міцнішало, набираючись цілющої води (Н.-Лев., І, 1956, 68);
Дружба Шевченка з Вернером міцнішала (Тулуб, В степу.., 19в4, 278);
Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить (Коцюб., ІГ, 1955, 295);
Від його міцної.. постаті і вольового, мужнього обличчя віяло такою певністю й силою, що Ляля відчула, як і сама біля нього міцнішає, вбирає в себе частки його могутньої сили (Гончар, IV, 1960, 33);
А вітер міцнішає, зривається віхола (Хижняк, Тамара, 1959, 257);
Андрійове господарство з року в рік міцнішало (Кач., II, 1958, 11).
Словник української мови (СУМ-11)