міцнішати
МІЦНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.
Робитися, ставати міцнішим.
Листя на дереві міцнішало, набираючись цілющої води (І. Нечуй-Левицький);
Дружба Шевченка з Вернером міцнішала (З. Тулуб);
Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить (М. Коцюбинський);
Від його міцної .. постаті і вольового, мужнього обличчя віяло такою певністю й силою, що Ляля відчула, як і сама біля нього міцнішає, вбирає в себе частки його могутньої сили (О. Гончар);
А вітер міцнішає, зривається віхола (А. Хижняк);
Андрійове господарство з року в рік міцнішало (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)