міцніти
МІЦНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
Ставати міцним, сильним.
З роками теплокровні росли й міцніли, а славне плем'я ящерів-велетнів дрібнішало й вимирало (з наук. літ.);
Тож рости і міцній, мій смуглявий, замріяний сину (С. Крижанівський);
Читання надихало Лесю, голос її з кожним рядком міцнів, виразнішав (М. Олійник);
Йому здалося, що він іде сам через фантастичні степи, іде як тінь од свого життя, міцніє в рішучості й запеклості (Ю. Яновський);
Мороз міцнів з кожною годиною (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)