набігатися
НАБІ́ГАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Побігати досхочу, багато.
В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся, — восени ж.. можна бігати (Вас., І, 1959, 155);
// Побігати до втоми.
— Набігаєшся, наганяєшся за цілий день — а ввечері спать хочеться (Мирний, І, 1954, 216);
Набігавшись за день, вони зараз спали (Скл., Святослав, 1959, 299);
*Образно. Мов серце набігалось за життя й тепер помалу стискується й випростується (Ю. Янов., II, 1958, 13).
Словник української мови (СУМ-11)