набідуватися
НАБІДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Зазнати багато горя, нужди, лиха; нагорюватися.
[Стара Бавмертиха:] Ой, господи, вже так набідувались за тих чотири роки (Л. Укр., IV, 1954, 216);
— Подумай, Антоне, — все благала вона. — Хіба мало ми набідувалися, поки почали жити по-людськи (Земляк, Гнівний Стратіоп, 1960, 124).
Словник української мови (СУМ-11)