набідуватися
НАБІДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
Зазнати багато горя, нужди, лиха; нагорюватися.
І скаже милосердий Бог: багацько ти, страднице, набідувалася, набралася лиха на землі, та в Бога милості на небі багато (С. Черкасенко);
– Подумай, Антоне, – все благала вона. – Хіба мало ми набідувалися, поки почали жити по-людськи (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)