1. Словник української мови у 20 томах

набідуватися

НАБІДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

Зазнати багато горя, нужди, лиха; нагорюватися.

І скаже милосердий Бог: багацько ти, страднице, набідувалася, набралася лиха на землі, та в Бога милості на небі багато (С. Черкасенко);

– Подумай, Антоне, – все благала вона. – Хіба мало ми набідувалися, поки почали жити по-людськи (В. Земляк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набідуватися — набідува́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набідуватися — -уюся, -уєшся, док. Зазнати багато горя, нужди, лиха; нагорюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набідуватися — НАТЕ́РПІ́ТИСЯ чого і без додатка (зазнати, перенести в житті багато тяжкого, неприємного), НАМУ́ЧИТИСЯ без додатка, НАСТРАЖДА́ТИСЯ без додатка, НАБІДУВА́ТИСЯ без додатка, НАГОРЮВА́ТИСЯ без додатка, розм., НАЗНА́ТИСЯ чого, розм. Словник синонімів української мови
  4. набідуватися — НАБІДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Зазнати багато горя, нужди, лиха; нагорюватися. [Стара Бавмертиха:] Ой, господи, вже так набідувались за тих чотири роки (Л. Укр., IV, 1954, 216); — Подумай, Антоне, — все благала вона. Словник української мови в 11 томах
  5. набідуватися — Набідува́тися, -дуюся, -єшся гл. Много вытерпѣть, вдоволь побѣдствовать. Словник української мови Грінченка