набій

НАБІ́Й, бо́ю, ч.

1. Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд.

– Гармаші, пильнуй! – командував Шрам... – Наводь усі [гармати] влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою – шквар! (М. Старицький);

Вони [рибалки] закладають на дно ставка набій з динамітом, .. і за хвилину страшенний вибух розтинається навкруги, глушить рибу, й вона випливає поверх води, немов дохла (С. Черкасенко).

2. Бойовий снаряд, патрон з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини, а також куля, дріб або картеч.

Тут рвалися тридюймові набої, а недалеко робітники, в шаленім наступі висадили в повітря цілий артилерійський склад (І. Микитенко);

Максим прокинувся від несподіваного струсу і розплющив очі. Просто на нього згори сипалося гілляччя з розпахнутої набоєм берези (І. Багряний);

* У порівн. Той же бік розкішної крони [дуба], що був обернений на схід, зеленів, кучерявився і рясно плодоносив смугляві жолуді, тугі, мов набої, якими ще будуть стріляти колись майбутні стрільці (І. Цюпа).

3. діал. Навалений на дорозі сніг.

4. Утоптана снігова дорога, а також сліди доріжки від саней, які можна бачити під наметеним снігом.

Значення в інших словниках

1. набій — Чиряк [I]  Словник з творів Івана Франка
2. набій — набі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. набій — [наб’ій] -бойу, ор. -бойеим, м. (на) -бойі  Орфоепічний словник української мови
4. набій — -бою, ч. 1》 Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. 2》 Бойовий снаряд, патрон з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини, а також куля, дріб або картеч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. набій — ЗАРЯ́Д (певна кількість вибухової речовини у патроні, снаряді і т. ін.; патрон, снаряд і под. з такою речовиною), НАБІ́Й. Хома Хаєцький.. сидить весь у кіптяві, вставляючи в оперення мін додаткові заряди (О. Гончар); Сержант..  Словник синонімів української мови
6. набій — Набі́й, -бо́ю, -бо́єві; -бо́ї, -бо́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. набій — НАБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. — Гармаші, пильнуй! — командував Шрам… — Наводь усі [гармати] влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою — шквар! (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах
8. набій — Набі́й, -бо́ю м. 1) Зарядъ. У ладівниці ні однісінького набою. ЗОЮР. І. 186. 2) Навалъ снѣга на дорогѣ. 3) Утоптанная снѣговая дорога (Шух. І. 81), а также слѣды санной дороги, замѣтные изъ подъ наметеннаго снѣга. (Конот. у.). 4) Гусеница насѣкомаго Arctia. Вх. Пч. I. 5.  Словник української мови Грінченка