набій —
набі́й іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
набій —
[наб’ій] -бойу, ор. -бойеим, м. (на) -бойі
Орфоепічний словник української мови
набій —
-бою, ч. 1》 Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. 2》 Бойовий снаряд, патрон з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини, а також куля, дріб або картеч.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набій —
НАБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. – Гармаші, пильнуй! – командував Шрам... – Наводь усі [гармати] влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою – шквар! (М.
Словник української мови у 20 томах
набій —
ЗАРЯ́Д (певна кількість вибухової речовини у патроні, снаряді і т. ін.; патрон, снаряд і под. з такою речовиною), НАБІ́Й. Хома Хаєцький.. сидить весь у кіптяві, вставляючи в оперення мін додаткові заряди (О. Гончар); Сержант..
Словник синонімів української мови
набій —
НАБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. — Гармаші, пильнуй! — командував Шрам… — Наводь усі [гармати] влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою — шквар! (Стар., Облога..
Словник української мови в 11 томах
набій —
Набі́й, -бо́ю м. 1) Зарядъ. У ладівниці ні однісінького набою. ЗОЮР. І. 186. 2) Навалъ снѣга на дорогѣ. 3) Утоптанная снѣговая дорога (Шух. І. 81), а также слѣды санной дороги, замѣтные изъ подъ наметеннаго снѣга. (Конот. у.). 4) Гусеница насѣкомаго Arctia. Вх. Пч. I. 5.
Словник української мови Грінченка