набій
Набі́й, -бо́ю
м.
1) Зарядъ. У ладівниці ні однісінького набою. ЗОЮР. І. 186.
2) Навалъ снѣга на дорогѣ.
3) Утоптанная снѣговая дорога (Шух. І. 81), а также слѣды санной дороги, замѣтные изъ подъ наметеннаго снѣга. (Конот. у.).
4) Гусеница насѣкомаго Arctia. Вх. Пч. I. 5.
Словник української мови Грінченка