набіжний

Набіжний, -а, -е

Прижитой внѣ брака (о ребенкѣ). Це дитя набіжнеє у неї: вона покритка. Екатер. у.

Значення в інших словниках

1. набіжний — набіжни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. набіжний — -а, -е, діал. Позашлюбний (про дитину).  Великий тлумачний словник сучасної мови