набір

НА́БІР, присл., розм. У борг, без грошей.

Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Коцюб., І, 1955, 91);

Крамарі.. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Л. Янов., І, 1959, 235);

Часто він віддавав свій немудрий товар в набір і тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (Стельмах, І, 1962, 126).

НАБІ́Р, бо́ру, ч.

1. Дія за знач. набира́ти 5, 7.

Уже першого дня мобілізації кілька десятків чоловік пішло з села. А через місяць-два — другий набір (Головко, II, 1957, 515);

— Коли буде набір робітників на пилорами, я протегуватиму (Чорн., Визвол. земля, 1959, 20);

// Наймані, завербовані для чого-небудь люди.

Гаркуша був вдоволений новим набором (Гончар, Таврія, 1952, 217).

2. Сукупність однорідних предметів, які разом становлять щось ціле.

Осторонь, так, щоб усім було видно, червоніла атласна коробка набору "Червона Москва" (Собко, Звич. життя, 1957, 85);

За дорученням райкому вони мали вручити переможцеві місячника лісу першу премію — патефон з набором пластинок (Логв., Літа.., 1960, 106).

3. друк. Сукупність набраних літер, що відтворюють який-небудь текст.

4. діал. Кладь; вантаж, вага.

Тяглися [вози] болотною дорогою з тяжким набором (Фр., VIII, 1952, 379).

♦ Набір слів — позбавлені смислу сполучення слів, фраз або слова фрази, якими прикривають істинні думки.

Але ж і Мухтаров, нервуючись, так спрямував його думку, що годі було викручуватись, ховатись за набором слів (Ле, Міжгір’я, 1953, 347).

Значення в інших словниках

1. набір — (набору) набраний тягар, крам [II] — навантаження [VI,VII] — тягар, вага [V]  Словник з творів Івана Франка
2. набір — на́бір прислівник у борг незмінювана словникова одиниця розм. набі́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. набір — 1) пр., наборг, у борг, у кредит, на віру, на слово. 2) (дія) набирання; (набрані люди) поповнення; (струментів) КОМПЛЕКТ.  Словник синонімів Караванського
4. набір — [наб’ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -борие, -бор'іў  Орфоепічний словник української мови
5. набір — I наб`ір-бору, ч. 1》 Дія за знач. набирати 5), 7). || Наймані, завербовані для чого-небудь люди. 2》 Сукупність однорідних предметів, які разом становлять щось ціле.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. набір — (новобранців) бранка  Словник чужослів Павло Штепа
7. набір — НА́БІР, присл., розм. У борг, без грошей. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський); Крамарі .. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Л. Яновська); // у знач. ім. Борг.  Словник української мови у 20 томах
8. набір — 1. малюнок шрифтових знаків, занесений до пам'яті комп'ютера в процесі складання; 2. див. фотонабір; 3. при традиційному методі набору — сукупність літер (або рядків) та пробільного матеріалу (формочок для заповнення відступів), сформована у гранки.  Універсальний словник-енциклопедія
9. набір — ВАНТА́Ж (речі, товари, які перевозять чи переносять або призначені для перевезення чи перенесення), ВАГА́, НАВАНТА́ЖЕННЯ рідше, ТЯГА́Р, ГРУЗ розм. рідко, ЛАДУ́НОК діал., НАБІ́Р діал.; НО́ША (річ, яку хтось несе).  Словник синонімів української мови
10. набір — На́бір, присл. (з на́борг) набі́р, -бо́ру, -бо́рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. набір — рос. набор 1. Сукупність, підбір предметів одного призначення, що утворюють щось ціле, комплекс (напр. косметичний Н.). 2. Масовий прийом на роботу, в навчальний заклад. 3. Процес формування рядків і полос при виданні літератури, газет.  Eкономічна енциклопедія
12. набір — Спосіб декорування поверхні набиранням різних матеріалів, подібний до інкрустації. Здійснюється в техніках інтарсії, маркетрі, мозаїки, паркетрі.  Архітектура і монументальне мистецтво
13. набір — Набір нар. Въ долгъ. Набрав набір багато, а коли то гроші платитиме. --------------- Набір, -бо́ру м. Наборъ. Бути ж мені у неволі, у некруцькому наборі. н. п.  Словник української мови Грінченка