набір

1) пр., наборг, у борг, у кредит, на віру, на слово.

2) (дія) набирання; (набрані люди) поповнення; (струментів) КОМПЛЕКТ.

Значення в інших словниках

1. набір — (набору) набраний тягар, крам [II] — навантаження [VI,VII] — тягар, вага [V]  Словник з творів Івана Франка
2. набір — на́бір прислівник у борг незмінювана словникова одиниця розм. набі́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. набір — [наб’ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -борие, -бор'іў  Орфоепічний словник української мови
4. набір — I наб`ір-бору, ч. 1》 Дія за знач. набирати 5), 7). || Наймані, завербовані для чого-небудь люди. 2》 Сукупність однорідних предметів, які разом становлять щось ціле.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. набір — (новобранців) бранка  Словник чужослів Павло Штепа
6. набір — НА́БІР, присл., розм. У борг, без грошей. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський); Крамарі .. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Л. Яновська); // у знач. ім. Борг.  Словник української мови у 20 томах
7. набір — 1. малюнок шрифтових знаків, занесений до пам'яті комп'ютера в процесі складання; 2. див. фотонабір; 3. при традиційному методі набору — сукупність літер (або рядків) та пробільного матеріалу (формочок для заповнення відступів), сформована у гранки.  Універсальний словник-енциклопедія
8. набір — ВАНТА́Ж (речі, товари, які перевозять чи переносять або призначені для перевезення чи перенесення), ВАГА́, НАВАНТА́ЖЕННЯ рідше, ТЯГА́Р, ГРУЗ розм. рідко, ЛАДУ́НОК діал., НАБІ́Р діал.; НО́ША (річ, яку хтось несе).  Словник синонімів української мови
9. набір — На́бір, присл. (з на́борг) набі́р, -бо́ру, -бо́рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. набір — НА́БІР, присл., розм. У борг, без грошей. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Коцюб., І, 1955, 91); Крамарі.. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
11. набір — рос. набор 1. Сукупність, підбір предметів одного призначення, що утворюють щось ціле, комплекс (напр. косметичний Н.). 2. Масовий прийом на роботу, в навчальний заклад. 3. Процес формування рядків і полос при виданні літератури, газет.  Eкономічна енциклопедія
12. набір — Спосіб декорування поверхні набиранням різних матеріалів, подібний до інкрустації. Здійснюється в техніках інтарсії, маркетрі, мозаїки, паркетрі.  Архітектура і монументальне мистецтво
13. набір — Набір нар. Въ долгъ. Набрав набір багато, а коли то гроші платитиме. --------------- Набір, -бо́ру м. Наборъ. Бути ж мені у неволі, у некруцькому наборі. н. п.  Словник української мови Грінченка