навалом
НАВА́ЛОМ, присл.
1. Безладною купою.
Зберігати покришки [шин] у штабелях або навалом заборонено (Підручник шофера.., 1960, 246);
// Насипане купою, без упаковки; насипом.
В багато колгоспів не завезено тару для перевозки овочів; помідори та огірки транспортують навалом, через що значна їх частина псується (Рад. Укр., 27.УІІ 1959, 1);
Такі автомобілі [з відкритою вантажною платформою] в основному використовуються для перевезення різних вантажів навалом або в тарі (Підручник шофера.., 1960, 288).
2. Всією вагою.
Заплющила [Наталія] очі, розкинула руки, навалом похилилась на його (Вас., Вибр., 1944, 125).
3. Те саме, що нава́льно.
Гнали Врангеля навалом, Вбрід форсуючи Сиваш (Нех., Чудесний сад, 1962, 72).
Словник української мови (СУМ-11)