наверещати

НАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех., розм. Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом.

Приїхав чоловік: налаяв, накричав, Наверещав (Бор., Тв., 1957, 167);

// перех. Співаючи або розмовляючи верескливим голосом, негативно вплинути на що-небудь.

— Коли б уже, Ганю, ти швидше йшла собі заміж! — сказав батько, сміючись. — Так накричали, наверещали мені вуха своїми піснями, аж в голові гуде (Н.-Лев., І, 1956, 138).

Значення в інших словниках

1. наверещати — навереща́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наверещати — -щу, -щиш, док., перех., розм. Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом. || перех. Співаючи або розмовляючи верескливим голосом, негативно вплинути на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наверещати — НАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., що і без дод., розм. Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом. Приїхав чоловік: налаяв, накричав, Наверещав (Л. Боровиковський); // що.  Словник української мови у 20 томах
4. наверещати — Навереща́ти, -щу́, -щи́ш гл. Накричать, наговорить рѣзкимъ крикливымъ голосомъ. Наверещала повну хату, та все чортзна-що!  Словник української мови Грінченка