наверещати
НАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., що і без дод., розм.
Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом.
Приїхав чоловік: налаяв, накричав, Наверещав (Л. Боровиковський);
// що. Співаючи або розмовляючи верескливим голосом, негативно вплинути на що-небудь.
– Коли б уже, Ганю, ти швидше йшла собі заміж! – сказав батько, сміючись. – Так накричали, наверещали мені вуха своїми піснями, аж в голові гуде (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)