наверещати
НАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., що і без дод., розм.
Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом.
Приїхав чоловік: налаяв, накричав, Наверещав (Л. Боровиковський);
// що. Співаючи або розмовляючи верескливим голосом, негативно вплинути на що-небудь.
– Коли б уже, Ганю, ти швидше йшла собі заміж! – сказав батько, сміючись. – Так накричали, наверещали мені вуха своїми піснями, аж в голові гуде (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наверещати — навереща́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- наверещати — -щу, -щиш, док., перех., розм. Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом. || перех. Співаючи або розмовляючи верескливим голосом, негативно вплинути на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наверещати — НАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех., розм. Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом. Приїхав чоловік: налаяв, накричав, Наверещав (Бор., Тв., 1957, 167); // перех. Словник української мови в 11 томах
- наверещати — Навереща́ти, -щу́, -щи́ш гл. Накричать, наговорить рѣзкимъ крикливымъ голосомъ. Наверещала повну хату, та все чортзна-що! Словник української мови Грінченка