навиліт
НАВИ́ЛІТ, присл. Наскрізь, так, щоб куля вийшла назовні.
Куля роздробила начальнику штабу кістку і вийшла навиліт, розшматувавши при виході литку (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 795);
Кашкет солдатський, знаменитий. Навиліт кулями пробитий (Шер., Дорога.., 1957, 121).
Словник української мови (СУМ-11)