навильник

НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал.

1. Держак вил.

Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (Чорн., Потік.., 1956, 293);

— Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34).

2. Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз.

Орудує [Настя] вилами незгірш парубка. Набере сухої отави добрий навильник і — одним махом на копицю (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 209);

Кинувши останній навильник гною, він хотів зрушити з місця тачку (Добр., Тече річка.., 1961, 27).

Значення в інших словниках

1. навильник — нави́льник іменник чоловічого роду держак вил; кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз діал.  Орфографічний словник української мови
2. навильник — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. навильник — -а, ч., діал. 1》 Держак вил. 2》 Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (С. Чорнобривець); – Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут).  Словник української мови у 20 томах