Великий тлумачний словник сучасної мови

навильник

нави́льник

-а, ч., діал.

1》 Держак вил.

2》 Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. навильник — нави́льник іменник чоловічого роду держак вил; кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз діал.  Орфографічний словник української мови
  2. навильник — див. держак  Словник синонімів Вусика
  3. навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (С. Чорнобривець); – Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут).  Словник української мови у 20 томах
  4. навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (Чорн., Потік.., 1956, 293); — Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (Багмут, Служу Рад.  Словник української мови в 11 томах