Значення в інших словниках
-
навильник —
нави́льник іменник чоловічого роду держак вил; кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз діал.
Орфографічний словник української мови
-
навильник —
-а, ч., діал. 1》 Держак вил. 2》 Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
навильник —
НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (С. Чорнобривець); – Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут).
Словник української мови у 20 томах
-
навильник —
НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (Чорн., Потік.., 1956, 293); — Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (Багмут, Служу Рад.
Словник української мови в 11 томах